Хронічний парапроктит — це тривале запалення тканин навколо прямої кишки (параректальної клітковини), яке зазвичай виникає внаслідок інфекції і часто призводить до утворення фістул (свищів). Ця хвороба значно знижує якість життя пацієнта через постійні болі, дискомфорт і рецидивуючі інфекції.
Причини і патогенез
Причини
Хронічний парапроктит зазвичай розвивається як ускладнення гострого парапроктиту, коли не відбувається повне загоєння абсцесу, або коли інфекція рецидивує. Основними факторами, що сприяють розвитку захворювання, є:
- Бактеріальна інфекція: Найчастіше це мікроорганізми з групи кишкових паличок (Escherichia coli), стафілококи або стрептококи.
- Травматизація аноректальної області: Може бути наслідком анальних тріщин, геморою, хірургічних втручань або механічного ушкодження.
- Системні захворювання: Такі як хвороба Крона або виразковий коліт, які сприяють запаленню і формуванню фістул.
- Імунодефіцитні стани: Знижена імунна відповідь може сприяти розвитку хронічної інфекції.
Патогенез
Процес розвитку хронічного парапроктиту включає такі етапи:
- Формування гострого абсцесу: Інфекція в анальних залозах поширюється на навколишню клітковину, утворюючи абсцес.
- Прорив або недостатнє дренування абсцесу: Якщо абсцес проривається в сусідні тканини або не повністю видаляється, це може призвести до утворення хронічного фістульного ходу.
- Хронічне запалення: Постійне наявність інфекції і фістули призводить до хронічного запалення, що підтримує інфекційний процес і перешкоджає загоєнню.
Симптоми
Основні прояви хронічного парапроктиту включають:
- Біль: Постійний або періодичний біль у аноректальній області, особливо під час дефекації.
- Дискомфорт і набряк: Відчуття тяжкості, напруження або припухлості в області ануса.
- Серозно-гнійні виділення: З фістульного отвору можуть виділятися гнійні або серозні рідини.
- Порушення дефекації: Може супроводжуватися запорами або болючою дефекацією.
- Періанальний свербіж: Часто супроводжує хронічне запалення через постійне подразнення шкіри.
Діагностика
Клінічне обстеження
- Фізичний огляд: Лікар може виявити фістульні отвори або запалену ділянку в аноректальній області.
- Пальцеве ректальне дослідження: Допомагає виявити внутрішні ураження або фістульні ходи.
Інструментальні методи
- Аноскопія: Огляд анального каналу для виявлення внутрішніх фістульних отворів.
- УЗД (ультразвукове дослідження): Трансректальне УЗД може допомогти візуалізувати фістульні ходи та ураження.
- МРТ малого таза: Високоточний метод для оцінки анатомії фістули та навколишніх тканин.
- Фістулографія: Контрастне рентгенологічне дослідження для визначення ходу фістули.
Лікування
Хірургічні методи
Основний метод лікування хронічного парапроктиту — це хірургічне втручання. Вибір операції залежить від типу і локалізації фістули.
- Фістулотомія: Розсічення фістульного ходу і очищення від інфекції. Використовується для простих фістул.
- Фістулектомія: Повне видалення фістульного ходу. Показана для більш складних фістул.
- Сетон: Використання нитки або стрічки для поступового розрізання і видалення фістули.
- Лігатурний метод: Використовується для низьких транссфінктерних фістул і включає перев'язку фістульного ходу.
- Аналопластика: Виконується у випадках складних фістул з великим дефектом тканин.
Консервативна терапія
Консервативні методи зазвичай використовуються як допоміжні до хірургічного лікування або в випадках, коли хірургія не можлива.
- Антибіотики: Для контролю інфекції, особливо під час загострень.
- Протизапальні препарати: Для зменшення запалення і болю.
- Місцеве лікування: Використання антисептичних і протизапальних мазей або свічок.
Рекомендації з догляду
- Гігієна: Ретельний догляд за аноректальною областю для запобігання інфекції.
- Дієта: Збалансоване харчування з достатньою кількістю клітковини для запобігання запорам.
- Підтримка імунітету: Здоровий спосіб життя для підтримки імунної системи.
Профілактика
Профілактика хронічного парапроктиту включає своєчасне лікування аноректальних захворювань, підтримання особистої гігієни і зменшення ризику травмування аноректальної області. Регулярні медичні огляди також допомагають у ранньому виявленні і лікуванні гострих інфекцій, що можуть перерости у хронічні.