Причини хронічного парапроктиту

Причини хронічного парапроктиту

Хронічний парапроктит — це тривале запалення тканин навколо прямої кишки (параректальної клітковини), яке зазвичай виникає внаслідок інфекції і часто призводить до утворення фістул (свищів). Ця хвороба значно знижує якість життя пацієнта через постійні болі, дискомфорт і рецидивуючі інфекції.

Причини і патогенез

Причини

Хронічний парапроктит зазвичай розвивається як ускладнення гострого парапроктиту, коли не відбувається повне загоєння абсцесу, або коли інфекція рецидивує. Основними факторами, що сприяють розвитку захворювання, є:

  1. Бактеріальна інфекція: Найчастіше це мікроорганізми з групи кишкових паличок (Escherichia coli), стафілококи або стрептококи.
  2. Травматизація аноректальної області: Може бути наслідком анальних тріщин, геморою, хірургічних втручань або механічного ушкодження.
  3. Системні захворювання: Такі як хвороба Крона або виразковий коліт, які сприяють запаленню і формуванню фістул.
  4. Імунодефіцитні стани: Знижена імунна відповідь може сприяти розвитку хронічної інфекції.

Патогенез

Процес розвитку хронічного парапроктиту включає такі етапи:

  1. Формування гострого абсцесу: Інфекція в анальних залозах поширюється на навколишню клітковину, утворюючи абсцес.
  2. Прорив або недостатнє дренування абсцесу: Якщо абсцес проривається в сусідні тканини або не повністю видаляється, це може призвести до утворення хронічного фістульного ходу.
  3. Хронічне запалення: Постійне наявність інфекції і фістули призводить до хронічного запалення, що підтримує інфекційний процес і перешкоджає загоєнню.

sdf8s9f8s9f8s9f

Симптоми

Основні прояви хронічного парапроктиту включають:

  1. Біль: Постійний або періодичний біль у аноректальній області, особливо під час дефекації.
  2. Дискомфорт і набряк: Відчуття тяжкості, напруження або припухлості в області ануса.
  3. Серозно-гнійні виділення: З фістульного отвору можуть виділятися гнійні або серозні рідини.
  4. Порушення дефекації: Може супроводжуватися запорами або болючою дефекацією.
  5. Періанальний свербіж: Часто супроводжує хронічне запалення через постійне подразнення шкіри.

Діагностика

Клінічне обстеження

  1. Фізичний огляд: Лікар може виявити фістульні отвори або запалену ділянку в аноректальній області.
  2. Пальцеве ректальне дослідження: Допомагає виявити внутрішні ураження або фістульні ходи.

Інструментальні методи

  1. Аноскопія: Огляд анального каналу для виявлення внутрішніх фістульних отворів.
  2. УЗД (ультразвукове дослідження): Трансректальне УЗД може допомогти візуалізувати фістульні ходи та ураження.
  3. МРТ малого таза: Високоточний метод для оцінки анатомії фістули та навколишніх тканин.
  4. Фістулографія: Контрастне рентгенологічне дослідження для визначення ходу фістули.

sdsf877sf7d5f6868s8

Лікування

Хірургічні методи

Основний метод лікування хронічного парапроктиту — це хірургічне втручання. Вибір операції залежить від типу і локалізації фістули.

  1. Фістулотомія: Розсічення фістульного ходу і очищення від інфекції. Використовується для простих фістул.
  2. Фістулектомія: Повне видалення фістульного ходу. Показана для більш складних фістул.
  3. Сетон: Використання нитки або стрічки для поступового розрізання і видалення фістули.
  4. Лігатурний метод: Використовується для низьких транссфінктерних фістул і включає перев'язку фістульного ходу.
  5. Аналопластика: Виконується у випадках складних фістул з великим дефектом тканин.

Консервативна терапія

Консервативні методи зазвичай використовуються як допоміжні до хірургічного лікування або в випадках, коли хірургія не можлива.

  1. Антибіотики: Для контролю інфекції, особливо під час загострень.
  2. Протизапальні препарати: Для зменшення запалення і болю.
  3. Місцеве лікування: Використання антисептичних і протизапальних мазей або свічок.

Рекомендації з догляду

  1. Гігієна: Ретельний догляд за аноректальною областю для запобігання інфекції.
  2. Дієта: Збалансоване харчування з достатньою кількістю клітковини для запобігання запорам.
  3. Підтримка імунітету: Здоровий спосіб життя для підтримки імунної системи.

Профілактика

Профілактика хронічного парапроктиту включає своєчасне лікування аноректальних захворювань, підтримання особистої гігієни і зменшення ризику травмування аноректальної області. Регулярні медичні огляди також допомагають у ранньому виявленні і лікуванні гострих інфекцій, що можуть перерости у хронічні.