Пристрій доріжок з твердим покриттям
Вітаю, шановні друзі!
При влаштуванні дорожньо-тропіночної мережі та майданчиків на присадибній ділянці садівники найчастіше керуються утилітарним підходом: головне, щоб був хоч якийсь підхід до значущих споруд і ділянок саду. При цьому якість, а тим більше дизайн доріжок, залишаються на другому місці.
Але якщо спочатку продумано і сумлінно підійти до вирішення цього питання, то можна на довгі роки забути про ремонт покриття і при цьому насолоджуватися зручністю та естетичним видом дорожньої мережі.
З усіх видів садових проходів найбільшою фортецею і тривалим терміном служби характеризуються доріжки з твердим покриттям, що мають монолітну основу. Їх пристрій вимагає деяких витрат матеріалів, часу і праці, але в ході експлуатації це все помітно окупається.
На першому етапі роботи необхідно викопати стрічковий міні-котлован глибиною близько 15-20 см. Якщо майданчики або доріжки заплановані в місцях можливого скупчення води, то слід завчасно продумати і підготувати відведення для неї.
Є два варіанти облаштування котловану. По першому викопане ложі застилають дорожнім геотекстилем таким чином, щоб його краї заходили на бічні сторони поглиблення. Геотекстиль для даного виду робіт можна вибирати з щільністю 150-200 г/куб.м.
Можна замість геотекстиля викласти бокові сторони котловану стрічкою з лінолеуму або руберойду. Для цієї мети цілком допускається використовувати старий, вже непридатний для внутрішнього оздоблення матеріал. Як дренажну підставу засипають пісок. У утрамбованому вигляді висота піщаної подушки повинна становити приблизно 5 см.
Після такої підготовки заливають бетон. Верхня межа заливки може бути врівень із землею або трохи вище. В останньому випадку попередньо необхідно зробити опалубку з дощок або фанери. Для більшої фортеці бетонну основу армують. Якщо доріжки роблять «на совість», то як арматуру слід використовувати прути діаметром
5-8 мм або зварну сітку з цих прутів з комірками 10-15 см.
Нерідко для зміцнення бетонної основи використовують старі сітки рабиці, панцирні сітки зі старих ліжок або непридатні металеві деталі. Слід враховувати, що така «арматура» в кінцевому підсумку зіпсує доріжку або майданчик і значно скоротить її термін експлуатації.
Арматуру встановлюють на невеликі до 3-5 см підставки (шматочки цегли, камінчики), щоб при заливці бетону вона не виявилася знизу основи. Щоб бетонна основа повністю затверділа, їй необхідно дати постояти від 3 до 5 діб. Після цього приступають до укладання тротуарної плитки, бруківки, природного каменю або іншого декоративного покриття. Для кладки використовують міцний цементно-піщаний розчин.
Якщо для покриття вибрано природний камінь, його бажано попередньо відсортувати по товщині. Між окремими структурними елементами такого покриття необхідно залишати зазори не менше 1 см, їх згодом заповнюють цим же цементно-піщаним розчином, але з додаванням клею ПВА. Така добавка дозволяє зміцнити шви між торцями каменю і зробити покриття більш зносостійким. При укладанні тротуарної плитки шви залишають шириною близько 5 мм і після заповнюють їх клеєвим розчином.
Якщо дорожнє полотно влаштовано врівень із землею, то бажано встановити в якості захисного огородження бордюрний камінь. Якщо бордюр не входить в плани, то тоді доріжка повинна височіти над навколишнім грунтом на 3-5 см.
Садові доріжки з твердим покриттям і майданчики з твердою монолітною підставою можна сміливо назвати капітальними, оскільки без ремонту вони можуть експлуатуватися до 10 років і більше. Їх наявність доцільна в тих місцях, де передбачається велике навантаження: в зоні під'їзду до ділянки, біля воріт і біля входу в будинок. Крім того, якщо таке мощення роблять біля підпірних стін і насипів, то воно додатково буде зміцнювати грунт.